В Кубейській громаді у Вербну неділю відроджували традицію "На Лазар"
Традиції в Кубеї мають свої характерні особливості.На Лазареву суботу дівчата від семи до десяти років по двоє ходили на "люлівенькі - люстувенькі" (в інших селах називається "На Лазар"), вони заходили на подвір'я співали пісню, а натомість господиня їм давала борошно, яйця і частувала, після чого діти збиралися у однієї з дівчаток, де мама їм готувала "гезлемічкі" (пиріжки).
Безпосередньо сам обряд "На Лазар" мав на увазі участь більш старших дівчат, які протягом Великого посту практично не збиралися. А в Вербну неділю дівчата ходили по вулицях і прямували на край села, де їх хід супроводжувався певними обрядовими піснями.
В їнших населених пунктах цей обряд називається "січ", "шата", "карлюк", "робкост", "дългу виже". У всіх випадках це були різновиди своєрідних ігор, характерних тільки для Великого посту.
У Кубеї, на відміну від їнших сіл, обряд мав на увазі певні дійові особи, які виконували дівчата. Перші троє - "бешкетник", "булка", "дубулка", найостанніша - "курічка".
У кубейській традиції, в ході по вулиці брали участь тільки дівчата, хлопці ж мали свою роль. Спеціально зробленим м'ячиком вони кидали в вподобану дівчину, щоб привернути її увагу і показати свію зацікавленість. Коли молодь доходила до місця збору, на зміну ходи, приходили ігри, по типу наздоганялок, одна з них мала назву "на шіштім". Дане дійство відбувалося по неділях після служби. Сім'ї поверталися з церкви, обідали, а хлопці з дівчатами виходили "на шіштім".
До Великодня, протягом усього посту, прийнято було одягатися в темне, будь-які прикраси були під забороною.
Яскравий, світлий одяг і розважальні заходи входили в побут з початком Великодня. У всіх болгарських і гагаузьких селах до дрес-коду під час посту ставилися строго, тому не залежно від віку ходили "пучернені", цей "закон" перестали дотримуватися коли на зміну традіційному одягу прийшла радянська мода, наприклад в Кубеї, покоління 30-х років, вже одягалися за канонами міської моди.
Недільна традиція "На Лазар" - це перехід від Великого посту до великодніх святкувань. За спогадами старожилів, ця традиція дотримувалася приблизно до початку 60-х років, минулого століття і не проводилася до 2009 року.
25 квітня, за допомогою етнічного дослідника Александра Полібзи, був відтворений весь обряд, про деталі якого розказували старожили села. Збір інформації буде тривати надалі, за допомогою місцевих жителів і відділом культури, молоді, спорту та туризму Кубейської громади.
