ВІДЕОПРОЄКТ "ХАРАКТЕРИ ГІДНОСТІ" - Олександр Капінос

Олександр Капінос народився 10 березня 1984 року, був фермером, проживав на Тернопільщині. Олександр прибув до Києва наприкінці листопада 2013 року, коли Євромайдан тільки розпочався. 18 лютого 2014 року разом зі своєю сотнею обороняв від штурму двір Будинку Федерації профспілок України. Того дня Олександр отримав поранення голови, а 19 лютого помер у лікарні.

Розповідає Олена Капінос, мама:

"Посадили один рік картоплі так багато, три гектари, посадили, викопали половину в вересні, і каже мій Сашко: "Я їду в Крим, на море". "Дитино, а хто копати буде? Половину тільки вибрали". І він каже: "Ви мені лишіть моє, я приїду викопаю". І він автостопом поїхав собі у Крим, і він, мабуть, тиждень їхав туди, на море, тиждень. Дзвоне через два дні: "Мам, я вже гори обійшов кримські" – "А хоч купався?" – "Ну то скупався один раз, чого я буду там вилежуватися?". І коли приїхав додому каже: "Знаєте, я згубив телефона. Вертаюся назад, ну от кудою йшов, вертаюся назад. І дивлюся, жіночка стоїть і тримає телефона, стоїть, чекає, бо хтось згубив телефона". Сказав: "Дивіться, мам, на скільки люди різні". Назад приїхав трошки скоріше, ніж за тиждень. Автостопом любив мандрувати, це віповідно. Це справа поговорити по дорозі з людьми. Він каже: "Ви не можете собі уявити, скільки цікавих людей я собі на своєму шляху зустрічаю. Хтось мені щось розкаже таке, що я не знаю, може, когось я переконаю в чомусь, і це також дуже добре буде". Тому, так як мамі – це страшно було, знаєте, це ж дорога, спинити чужу машину, це трохи так боязко, но він не з боягузів, він цього не боявся, але завжди вірив людям.

Все казав: "Я не боюся ворогів, бо я знаю, що від них чекати, я себе налаштовую на це, я не боюся друзів, тому що вони мене ніколи не образять, але боюся байдужих, бо від них не знаю чого чекати".